Коментар статті 19 Закону України «Про виконавче провадження». Права і обов’язки сторін та інших учасників виконавчого провадження
Права і обов'язки сторін та інших учасників виконавчого провадження є досить деталізовані.
Необхідність в коментарі стосується лише окремих положень цієї статті.
Так, сторона виконавчого провадження (її представник) та прокурор як учасник виконавчого провадження можуть знайомитися з матеріалами виконавчого провадження у відповідному органі державної виконавчої служби, офісі приватного виконавця у спеціально визначений для прийому громадян час і в тому обсязі, в якому вони бажають, за усним клопотанням до виконавця.
Сторони виконавчого провадження (їх представники) або прокурор як учасник виконавчого провадження за бажанням можуть ознайомитись із матеріалами виконавчого провадження в інший час. Виконавче провадження надається їм для ознайомлення на підставі письмової заяви, в якій зазначаються бажана дата та час ознайомлення.
Ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження здійснюється у присутності виконавця або помічника приватного виконавця, про що у виконавчому провадженні робиться відмітка із зазначенням дати ознайомлення та підпису особи, яка ознайомилася з матеріалами виконавчого провадження.
Сторона виконавчого провадження (її представник) та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право робити копії (фотокопії) з документів виконавчого провадження та виписки з них.
Вилучення з матеріалів виконавчого провадження будь-яких документів не допускається.
Сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження.
Згідно статті 372 Цивільного процесуального кодексу України мирова угода, укладена між сторонами, або відмова стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному виконавцеві, приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її до суду за місцем виконання рішення для визнання. До відкриття виконавчого провадження мирова угода подається сторонами до суду, який ухвалив рішення, для визнання.
Суд має право перевірити і не визнати мирову угоду або не прийняти відмови стягувача від примусового виконання, якщо це суперечить закону або порушує права чи свободи інших осіб.
За результатами розгляду мирової угоди суд постановляє ухвалу, якою затверджує мирову угоду або не визнає мирову угоду.
Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення незалежно від наявності виконавчого провадження. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.
Статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що мирова угода, укладена між сторонами виконавчого провадження в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її до суду за місцем виконання рішення.
Мирова угода може стосуватися лише прав, свобод, інтересів та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову.
Суд розглядає мирову угоду в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі.
Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає судовому розгляду.
За результатами розгляду мирової угоди суд може постановити ухвалу про визнання мирової угоди між сторонами у справі.
Між стягувачем і боржником і про закінчення виконавчого провадження.
Суд не визнає мирову угоду якщо це суперечить закону або порушує чий-небудь права, свободи або інтереси.