Коментар статті 2 Закону України «Про виконавче провадження»

Коментар до статті 2 ЗУ Про виконавче провадженняКоментар статті 2 Закону України «Про виконавче провадження». Засади виконавчого провадження

 

1. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:

  • верховенства права (правова доктрина, згідно з якою ніхто не може бути вище закону, усі рівні перед законом, і ніхто не може бути покараний державою інакше як за порушення закону і в установленому законом порядку);
  • обов’язковості виконання рішень (стаття 124 Конституції України встановлює, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими довиконання на всій території України. Рішення суду відповідно до процесуального законодавства є обов'язковим уже з моменту його винесення і проголошення. Але з моменту набрання ним законної сили воно стає загальнообов'язковим, тобто обов'язковим не тільки для суду, не тільки для інших учасників цивільної справи, а й для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян, і підлягає виконанню на всій території України);
  • законності (принцип реального дії права в державі, при якому державні органи, посадові особи та громадяни строго дотримуються правові норми і, в першу чергу, закони);
  • диспозитивності (важливий принцип цивільного права, згідно з яким особи мають право самостійно розпоряджатися своїми правами і засобами їх захисту);
  • справедливості, неупередженості та об’єктивності (професійни етичні принципи, які визначають як загальну спрямованість правосуддя, так і дії осіб, зайнятих у його відправленні. Мають важливе виховне та регулятивне значення, а також сприяють формуванню професійного світогляду юриста);
  • гласності та відкритості виконавчого провадження (закріплена в статті засада гласності і відкритості виконавчого провадження грунтується на конституційному положенні, що визначене як основна засада судочинства);
  • розумності строків виконавчого провадження (на відміну від попередньої редакції Закону, яким передбачались строки здійснення виконавчого провадження, де державний виконавець по рішеннях суду немайнового характеру повинен провести виконавчі дії у двомісячний термін, а по інших виконавчих документах – протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, на теперішній час такі строки не передбачено. Натомість виконавче провадження здійснюється з дотримання розумності строків, а по окремим виконавчим діям передбачені конкретні строки прийняття рішень виконавцями);
  • співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями (втілення цього принципу завадить випадкам зловживання «нечистим на руку» виконавцям та іншим зацікавленим особам використовувати виконавче провадження як інструмент для отримання майже задарма нерухомого і рухомого майна);
  • забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, окрім того, з метою захисту прав сторін виконавчого провадження в статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» окремо передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право подати скаргу на дії чи бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову в здійсненні вказаних дій).
avatar
  Підписатися  
Повідомлення про
© 2017 Виконавче провадження. Всі матеріали на даному сайті взяті з відкритих джерел в інтернеті або надіслані відвідувачами сайту. Права на матеріали належать їх власникам.