Коментар статті 38 Закону України «Про виконавче провадження»


Коментар статті 38 Закону України "Про виконавче провадження"Коментар статті 38 Закону України «Про виконавче провадження». Повернення виконавчого документа до суду, який його видав

Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено право апеляційної інстанції відновити пропущений з поважних причин строк для подання апеляційної скарги.

У разі відновлення апеляційною інстанцією пропущеного строку для подання апеляційної скарги та прийняття апеляційної скарги для розгляду виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав.

При цьому, зазначене правило не розповсюджується на виконавчі документи, що підлягають негайному виконанню.

Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягувачем є держава, та за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається до органу, який пред'явив виконавчий документ до виконання, якщо:

  • є письмова заява стягувача;
  • у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
  • стягувач відмовився залишати за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення;
  • стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа;
  • у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника — фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника);
  • у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
  • боржник- фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;
  • коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача — заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно;
  • наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Про повернення виконавчого документа виконавець виносить постанову.

Копія постанови надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.

© 2017 Виконавче провадження. Всі матеріали на даному сайті взяті з відкритих джерел в інтернеті або надіслані відвідувачами сайту. Права на матеріали належать їх власникам.