Коментар статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»

Коментар статті 74 Закону України "Про виконавче провадження"Коментар статті 74 Закону України «Про виконавче провадження». Оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби

 

Законодавець визначив, що:

 

  • рішення, дії або бездіяльність виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом;
  • боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність держаного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку;
  • скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець;
  • рішення, дії чи бездіяльність начальника відділу можуть бути оскаржені до вищестоящого органу державної виконавчої служби;
  • рішення, дії чи бездіяльність начальників управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі можуть бути оскаржені виключно до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Якщо скарга подана без додержання вимог, викладених у частині 4 цієї статті, а саме оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби не передбачено цим Законом, то скарга розглядається начальником відділу в порядку, встановленому Законом України “Про звернення громадян”.

Відповідно, для її розгляду встановлений не десятиденний строк, який встановлений для розгляду скарг відповідно до цього Закону, а строк, передбачений статтею 20 Закону “Про звернення громадян”.

Так, звернення громадян (пропозиції, зауваження, заяви, клопотання, скарги) розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, — невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Якщо в місячний термін вирішувати порушені у звернені питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у звернені, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

При оскаржені рішення, дії або бездіяльності державного виконавця необхідно застосовувати порядок оскарження, передбачений цим Законом, а також судову практику, зокрема:

 

В першої частині цієї статті встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця або органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикцій на належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

До сторін, які можуть оскаржити рішення, дії або бездіяльність виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, належать стягувач, боржник, а також їх представники за законом чи договором.

Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.

Справи за позовами про оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) належать до справ адміністративної юрисдикції незалежно від суб'єкта звернення до суду.

Всі справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) з метою виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження щодо виконання рішень судів різних юрисдикцій та/чи рішень інших органів (посадових осіб), належать до юрисдикції адміністративних судів, навіть у разі, коли у зведеному виконавчому провадженні відсутнє виконавче провадження з примусового виконання рішення адміністративного суду.

Розгляд заяв про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та видачу такого виконавчого документа здійснюють господарські суди та суди з розгляду цивільних справ.

У зв'язку з цим до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання таких виконавчих документів за позовами учасників виконавчого провадження (крім сторін та їхніх представників) чи осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється:

  • на спори про оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час виконання виконавчих написів нотаріуса;
  • на справи з приводу оскарження постанов виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані;
  • на справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні;
  • на справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні вироків судів у частині, що підлягає примусовому виконанню державною виконавчою службою (про стягнення штрафів, конфіскацію майна тощо), за винятком справ за позовами сторін виконавчого провадження.

Постанови начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, про скасування постанови або іншого процесуального документа (його частини), прийнятих державним виконавцем, про визнання недійсним акта державного виконавця, постанови начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або державного виконавця про виправлення граматичної чи арифметичної помилки, постанова керівника вищестоящого органу державної виконавчої служби щодо виявлених порушень вимог закону можуть бути оскаржені в десятиденний строк із дня їх винесення, зокрема й у судовому порядку.

Юрисдикція таких справ визначається з урахуванням положень частини першої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України оскільки вищенаведені акти виносяться у конкретному виконавчому провадженні.

При визначенні предметної та територіальної підсудності справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, необхідно враховувати, що за приписами частини шостої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених статтею 18 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист, незалежно від статусу позивача у виконавчому провадженні.

 

Відповідачем у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а саме:

  • Державна виконавча служба України, до складу якої входить відділ примусового виконання рішень;
  • управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;
  • районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності Державної виконавчої служби України щодо виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) повинні розглядатися та вирішуватися адміністративним судом першої інстанції колегією у складі трьох суддів.

Справи, у яких відповідачем є інший орган державної виконавчої служби, розглядаються та вирішуються одноособово, крім випадків, передбачених частиною другою статті 24 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивачами у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби можуть бути учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, котрі вважають, що рішеннями, діями або бездіяльністю виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси.

Прокурор має право звернутися з позовом у вказаних справах не лише як учасник виконавчого провадження, статусу якого він набуває при відкритті виконавчого провадження за його заявою у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді, а й при здійсненні представництва в суді особи, яка є учасником виконавчого провадження.

Крім того, у разі відхилення протесту прокурора або ухилення органу державної виконавчої служби від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним.

Позовні заяви про оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби оплачуються судовим збором відповідно до Закону України “Про судовий збір”.

За поданням таких позовних заяв судовий збір сплачується на загальних підставах.

Рішення, дії або бездіяльність виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути оскаржено у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, а щодо оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій — у триденний строк.

У разі порушення цього строку адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.

© 2017 Виконавче провадження. Всі матеріали на даному сайті взяті з відкритих джерел в інтернеті або надіслані відвідувачами сайту. Права на матеріали належать їх власникам.